Гостьова лекція «Акваторія душі» : гідроекологічний вимір української ідентичности у творчому заповіті Олеся Гончара”
Стартували Гончарівські читання – 2026. Дякуємо всім, хто долучився до лекції та розділив цей простір глибоких роздумів і натхнення, подарований Світланою КОВТЮХ, професором кафедри української філології та журналістики Центральноукраїнського державного університету імені В.Винниченка.
Під час зустрічі ми разом занурилися у світ творчости Олеся Гончара, відкриваючи для себе особливе значення водної стихії як символу пам’яті, духовности та української ідентичности. Обговорили, як образи рік, морів
і степових вод формують не лише художній простір, а й світогляд.
Круглий стіл “Екологія довкілля, екологія душі: Олесь Гончар і ХХІ століття”
У Дніпровській політехніці відбувався круглий стіл «Екологія довкілля, екологія душі: Олесь Гончар і ХХІ століття».
Неймовірна атмосфера Гончарового свята – любові до природи, занурення у глибини людської душі, добра, любові… Щиро дякуємо кожному, хто долучився до вшанування пам’яті класика літератури, Майстра СЛОВА, земляка, ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ.
Стежками Гончарового слова разом із поважними спікерами долучились до проблем екології в природі й душі: Щира вдячність:
Миколі СТЕПАНЕНКУ, доктору філологічних наук НУБіП України за глибокий аналіз щоденникових записів письменника, де «Українська Хіросіма» постає не лише як трагедія, а як суворий світоглядно-ментальний знак для майбутніх поколінь.
Ірині ПРИЛІПКО, доктору філологічних наук Інституту літератури НАНУ ім. Т. Шевченка НАН України за розкриття фундаментального зв’язоку Природи та Людини у творчій спадщині письменника, нагадавши, що Гончар бачив світ як нерозривну цілісність.
Ганні РАДЬКО, доценту ПНПУ ім. В.Г. Короленка допомогла нам осмислити художню рецепцію «екології душі», акцентуючи на тому, що чистота зовнішнього світу неможлива без внутрішньої чистоти людини.
Світлані МАРТИНОВІЙ, провідному фахівецю музею «Літературне Придніпров’я» за занурення у проблематику незавершеного роману «Великий Луг», піднявши пласти втраченої та віднайденої пам’яті про наші сакральні землі.
Тетяні БОНДАРЕВСЬКІЙ (Музей-садиба Олеся Гончара) за особливу теплоту, засвідчивши: «Ні, родники не висохли. Джерела живуть», доки ми плекаємо свою історію.
